“Там, на самому початку, коли говорять про діагноз, ти просто руйнуєшся. Не знаю, як ви, але я виходила вечорами з будинку просто на вулицю й ридала щовечора. Це в мене був ритуал. Удома не могла, діти…, (син) відразу брав всі мої емоції. Я ридаю – він теж. Я злюся – він теж. Я усміхаюся – він теж.

Для того, щоби почати вилазити з ями “яка я нещасна” і “Боже, як моїй дитині погано”, знад ... Читати далі »