Існує кілька міфів про роботу і особистості дитячого психолога.
Міф № 1. Дитячим психологом може працювати тільки психолог, у якого є свої діти. Це не так, тому що в своїй роботі фахівець спирається на об'єктивні знання і наукові факти, а не на свій життєвий досвід.
Міф № 2. Хороший дитячий психолог - це фахівець з багаторічним стажем роботи. Зовсім необов'язково. Багато дітей і підлітків набагато простіше встановлюють контакт з більш молодими фахівцями, їм набагато простіше перейти до безпосереднього і неформального спілкування. 
Міф № 3. Дитячий психолог - це лікар. Це зовсім не так. Не потрібно плутати дитячого психолога і з дитячим психотерапевтом або психіатром. Освіта першого - психологічна, а двох інших фахівців - медична. Дитячий психолог не лікує, не ставить діагнози і не виписує пігулки. У нього інші інструменти роботи. 
Міф № 4. Дитячий психолог пояснить моїй дитині, як потрібно себе вести. Це оман. Часто батьки вважають, що після бесіди з дитячим психологом поведінку дитини відразу зміниться. Але так не буває. Дитячий психолог не буде читати дитині лекції і пояснювати, як потрібно себе вести. У дитячого психолога зовсім інші цілі і завдання. Він повинен встановити з дитиною хороший, довірливий контакт і допомогти дитині краще розуміти себе, свої почуття і думки, свої бажання і мотиви вчинків. Тільки через це розуміння в поведінці у дитини почнуться зміни. При цьому дуже важливо, щоб батьки виконували рекомендації психолога.