Інструкція зі створення карти емпатії.

Уже в наступному навчальному році деякі шкільні класи стануть інклюзивними ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– навчатися до них прийдуть діти з особливими освітніми потребами. Сперечатися про доцільність цього рішення Міністерства освіти і науки можна довго, але куди важливіше підготуватися до зустрічі з дитиною та допомогти їй адаптуватися у новому середовищі. 

Але як це зробити? Ми вже говорили про те, як підготуватися до роботи в інклюзивному класі, але інколи це не просто. Адже якщо поведінку та потреби звичайних дітей вчитель хоча б приблизно розуміє, то у випадку з учнями з особливими потребами все не так просто. Проте існує цікавий інструмент, завдяки якому вам вдасться налагодити взаємодію: карта емпатії.

Емпатія (від грец. patho – співпереживання) – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.

Карта емпатії ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– оригінальний спосіб для візуалізації головних особливостей та потреб учнів. Вона проста і наочна, на її створення ви не витратите багато часу, зате саме з її допомогою можна створити «портрет» дитини та зрозуміти, що саме їй потрібно. Сформувати таку карту ніколи не пізно, але краще починати навіть ще до початку навчання, а в процесі просто доповнювати її.

Складові елементи карти емпатії

Зверніть увагу – в центрі карти завжди треба розміщувати світлину учня (і обов’язково підписати ім’я). Це допоможе зосередитися на тому, кого ми прагнемо зрозуміти. Решту простору ділимо на 6 блоків, кожному з яких відповідає певний напрямок вивчення.

1. Що він бачить?

Треба дізнатися більше про умови життя особливої дитини та ретельно вивчити навколишнє середовище, з яким вона зіштовхнеться у школі. Це для вас тут затишно і звично, а для неї – ні. Дізнайтеся, чи є у школяра проблеми з навчанням, як він сприймає вчителів та інших дітей взагалі.

2. Що він чує?

Розбираємося з інформаційним фоном. Тут дуже важливо з’ясувати, як ставляться до навчання дитини в інклюзивному класі її батьки, що вони говорять дитині про це, як готують до співпраці з однолітками.

3. Про що він думає та що відчуває?

Перш ніж учень прийде до класу, бажано поговорити з ним у спокійній обстановці та спробувати з’ясувати, що йому подобається, а що – ні. Спробуйте познайомитися з дитиною ближче, якщо потрібно, залучіть до цього завдання шкільного психолога.

4. Що він говорить та робить?

Цей блок доцільно заповнювати хоча б через пару днів після початку навчання дитини в інклюзивному класі. Поспостерігайте за тим, як учень поводить себе, як реагує на нове оточення та чи намагається спілкуватися з однокласниками. Як він це робить?

5. Які в нього є страхи та проблеми?

Звісно, всі діти, приходячи до школи, можуть стикнутися з купою проблем, але тим, хто має особливі освітні потреби, може бути ще складніше. Які перепони можуть чекати такого учня та чого саме він боїться найбільше?

6. Які він має цінності?

Чого хоче та до чого прагне ваш особливий учень? За якими критеріями він оцінює свій успіх та невдачі? Чим ви можете допомогти йому?

Коли ви заповните всі шість блоків, то фактично «розберете» людину на складові, а це означає, що в подальшому ви без особливих складнощів зможете як мінімум робити припущення щодо поведінки та прагнень дитини.

Звісно, створити карту емпатії, не маючи особистої інформації про учня, фактично неможливо. Саме тому вчитель має тісно співпрацювати з батьками та психологом – тільки так вдасться досягти значних результатів. Так, можна керуватися лише власними спостереженнями, але це займе певний час, а витрачати його дарма в цьому випадку не можна, адже взаємодіяти з учнем потрібно вже зараз!