Багато батьків, які звертаються за консультацією логопеда, припускаються однакових помилок щодо розвитку мовлення своїх дітей, задають схожі запитання.

Пропонуємо до перегляду корисну статтю для батьків та педагогів Юлії Володимирівни Рібцун (кандидата педагогічних наук, старшого наукового співробітника лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України, вчителя-логопеда, вчителя-дефектолога, психолога-психотерапевта). 

   Діти – це наша радість, щастя й надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити дитину здоровою та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням. Якщо дитина не одержує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, які сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізичний та психічний розвиток.

Отже, поговоримо про найбільш нагальні проблеми, які хвилюють як педагогів, так і батьків на різних вікових етапах розвитку дитини. Запитуєте – відповідаємо…

Ранній вік охоплює другий та третій роки життя дитини. Це час, коли малюк навчається ходити, оволодіває предметною діяльністю; це період інтенсивного формування мовлення. Л. С. Виготський називав цей вік стадією сензитивності (тобто особливої чутливості) до оволодіння мовленням. Саме тому слід не упускати можливості пограти з малюком, одночасно вербально (словесно) спілкуючись з ним.

Немовля постійно, нав’язливо, захлинаючись, кричить?

Це може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи (ЦНС), тож слід звернутися до невропатолога та дільничного педіатра.

Малюк 3 міс. не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс?

Слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога, адже це може свідчити про органічне ураження ЦНС.

У дитини до 7 міс. лепет повністю відсутній чи протягом одного (двох) місяців з моменту появи спостерігається його затухання?

Такі прояви можуть свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження так званих мовних мозкових центрів. Слід обов’язково звернутися до невропатолога та перевірити малюкові слух.

Скільки слів має вимовляти дитина в 1 рік?

Згідно нормального онтогенезу в 1 рік дитина має у своєму словниковому запасі до 10 слів-назв добре знайомих їй предметів, дій чи явищ, розуміє звернене до неї мовлення.

Який словниковий запас повинна мати дитина у 2 роки та коли з’являються у дитини перші речення?

У 2 роки словниковий запас дитини досягає 100 слів, серед яких значна кількість дієслів, що спонукає малюка в період від 1 р. 8 міс. до 2 р. до утворення перших речень.

Дитині 2 роки і вона безупинно хоче спілкуватися?

Малюкові особливо від двох до трьох років дуже важливо розширення мовленнєвого спілкування. Зведення розмов з дитиною до обговорення тільки побутових ситуацій, гальмування спілкування в цілому може призвести до загального недорозвитку мовлення, який згодом важко виправити.

Дитині вже 2 роки, а вона ще не говорить…

Це може свідчити про наявність у неї затримки мовленнєвого розвитку (ЗМР). Слід якомога швидше:

• перевірити малюкові слух, зробивши аудіограму;
• звернувшись до невропатолога та логопеда, визначити наявність чи відсутність органічного ураження центральної нервової системи, зокрема мовленнєвих центрів кори головного мозку;
• з’ясувати стан інтелекту в кабінеті дитячого психолога, дефектолога чи психіатра.

Що таке затримка мовленнєвого розвитку та які її наслідки?

ЗМР – це повна відсутність мовлення або значне його відставання у дітей раннього віку. Якщо вчасно не помітити відставання у мовленнєвому розвитку малюка, ЗМР може перерости у складний системний дефект – загальний недорозвиток мовлення, який важко подолати.

Як можна виявити затримку мовленнєвого розвитку?

Як зазначає дефектолог О. С. Жукова, затримку у мовленнєвому розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини. Ознакою, яка повинна насторожити батьків щодо прогнозу мовленнєвого розвитку новонародженого, є слабкий, монотонний крик. Слід обов’язково проконсультуватися у логопеда, якщо:

– в кінці 1-го місяця немовля не кричить при неприємних відчуттях (наприклад, коли воно мокре чи хоче їсти);

– в кінці 4-го місяця не посміхається, коли з ним розмовляють;

– в кінці 5-го місяця не вимовляє окремих звуків чи складів (типу „ба-ба-ба” чи „га-га-га”), не намагається, знаходячись на руках у матері, відшукувати поглядом названі нею об’єкти („Де тато?”);

– в кінці 7-го місяця не намагається привернути до себе увагу певними звуками;

– в кінці 9-го місяця в мовленні не з’явились повторювані однакові склади, які звучать як одне слово, наприклад: „ма-ма”, „дей-дей”, „да-да”;

– в кінці 10-го місяця малюк не може повторити за дорослим біля восьми різних звукосполучень та складів, не може заперечно похитати
головою („ні-ні”), помахати рукою на прощання („бувай-бувай”);

– в кінці 12-го місяця не вимовляє жодного осмисленого „дитячого слова”, яким малюк називає одні й ті самі предмети, осіб, ситуації, не прислухається до музики, не може виконати просту інструкцію (наприклад, „дай машинку”);

– в кінці 15-го місяця не вживає адекватно слів „мама” і „тато”;

– в кінці 19-го місяця не вимовляє осмислених слів, не показує частини тіла, які називає дорослий;

– в кінці 29-го місяця не розуміє значення слів „великий – маленький”.

Перераховані показники вказують на передумови виникнення затримки мовленнєвого розвитку малюка.

Які можливі причини затримок мовленнєвого розвитку у дітей?

Причини ЗМР численні, серед них: педагогічна занедбаність, відсутнє чи недостатнє спілкування з малюком, загальна ослабленість дитини після перенесених інфекційних захворювань, ускладнення під час вагітності та пологів матері.

Які є види затримок мовленнєвого розвитку?

Як зазначають науковці В. В. Вєтрова, О. О. Смирнова, Л. Г.Садовникова, у дітей можуть виникати такі затримки у мовленнєвому розвитку:

І. Затримка на стадії емоційного спілкування. Емоційний контакт з дорослим замінює у дитини вербальну комунікацію, тобто вона посміхається, лащиться і цих емоцій у спілкуванні з дорослим їй достатньо.

ІI. Затримка на стадії називання. Дитина намагається сказати те чи інше слово лише після того, як його промовив дорослий. У конкретній ситуації вона називає предмет, проте у реальній взаємодії з людьми своє мовлення замінює вказівними жестами, вимогливими вигуками і т.д. Це призводить до знервованості, примхливості дитини, адже вона не може усвідомити, чому її не розуміють ні дорослі, ні однолітки.

III. Відсутність інтересу до спілкування. У дитини не виникає потреби у створенні емоційних та вербальних контактів з оточуючими. Відсутність необхідних зв’язків з людьми виявляється в прагненні робити усе самій; дорослий, як партнер по спільній діяльності, співрозмовник, їй не потрібен. Дитина вокалізує, продовжує маніпулювати з предметами, не реагуючи на звернене мовлення.

IV. Затримка на стадії „дитячих слів”. Дорослий, намагаючись досягти якомога тіснішого контакту з дитиною, використовує в своєму мовленні „дитячі слова” типу „ам-ам” (їсти), „ту-ту” (поїхали), „ня-ка” (шапочка) і т.п., що гальмує оволодіння правильним мовленням.

Чи можна виявити ранню гіперактивність?

Навіть з перших днів життя у немовляти з ранньою гіперактивністю може бути підвищений м’язовий тонус і спостерігатися неодноразові немотивовані блювання. Малюки щосили намагаються звільнитися від підгузок і важко вгамовуються, якщо їм одягати такий одяг, в якому дитина відчуває дискомфорт. Гіперактивні діти протягом усього першого року життя погано й мало сплять, особливо вночі.

Вони важко засинають, легко збуджуються, голосно плачуть, адже надзвичайно чутливі до всіх зовнішніх подразників: світла, шуму, холоду тощо. Тож якщо ви помітили такі прояви, зверніться до невропатолога чи дільничного педіатра.

Дошкілля – це період від 3 до 6 років. Чи не найважливішими в цей час для дитини стає потреба у спілкуванні та потреба у зовнішніх враженнях. Адже саме вони допомагають дитині поступово набувати соціального досвіду і розвивати пізнавальні здібності дошкільника.

Як попередити порушення звуковимови у дитини?

Пам’ятайте: мовлення дорослих є взірцем для наслідування дитиною. Саме тому мовлення дорослих у спілкуванні з дитиною має бути:

• правильним – без мовленнєвих порушень та „сюсюкання”;
• розбірливим – з чітким вимовлянням слів, з виділенням наголошеного складу;
• простим – насиченим простими фразами з 2–4 слів;
• повторюваним – з багаторазовим використанням одних і тих самих слів протягом певного проміжку часу;
• різнобарвним – з використанням різної інтонації, пауз, сили голосу, зміни темпу;
• живим – супроводжуватись виразною мімікою та (при потребі) жестами.

Чи повинна дитина в 3 роки правильно вимовляти всі звуки?

У 3 роки дитина ще не повинна правильно вимовляти всі звуки рідної мови, але має чути правильну вимову від дорослих, щоб мати уявлення про мовні орфоепічні норми (тобто як правильно вимовляти слова) та правила вживання різних граматичних форм слів.

А чи може дитина сама „виговоритись”?

Таке справді буває, але не так часто. Навіть якщо дитина не вимовляє одного звука, але їй вже виповнилося чотири роки, обов’язково потрібна логопедична консультація.

Коли звертатися до вчителя-логопеда, якщо у дитини порушена звуковимова?

Вже у 4 роки, якщо дитина неправильно вимовляє звуки рідної мови, слід звернутися до вчителя-логопеда. Пам’ятайте: невиправлені вади звуковимови можуть не лише негативно вплинути на оволодіння читанням та письмом, а й залишитися у дитини на все життя.

Чи варто віддавати дитину до спеціального дошкільного закладу?

Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне – воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетесь за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням. Важливе значення у дошкільному віці має спілкування з однолітками, тому логопедичні заняття саме в дитячому колективі дають змогу досягти найкращих результатів.

Час з 6 до 7 років називають перехідним етапом в особистісній, інтелектуальній та соціально-психологічній сферах, адже дитина прощається з дошкільним дитинством і вступає у молодший шкільний вік.

Які показники мовленнєвої готовності дитини до школи?

До кінця дошкільного віку у мовленні дитини мають бути:

– наявна правильна звуковимова;

– повністю сформована складова структура, у т.ч. багатоскладових слів;

– наявне вміння виконувати звуковий аналіз;

– багатий лексичний запас, насичений словами різних частин мови;

– сформована граматична будова (дотримання правил узгодження слів у роді, числі, відмінку тощо);

– присутні складні синтаксичні діалогічні та монологічні конструкції на позначення часових, просторових, причинно-наслідкових відношень.

Чи потрібно підрізати під’язикову вуздечку, якщо дитина не вимовляє звук [Р]?

Скоріш за все, ні. Визначити довжину вуздечки можна самостійно. Попросіть дитину відкрити рот і підняти язичок вгору, за верхні зубки. Якщо дитина легко це робить, проблема відсутнього звука не у вкороченій під’язиковій зв’язці, а, можливо, у недостатній рухливості м’язів язика чи силі видихуваного повітряного струменя. Якщо ж дитина не в змозі підняти язичок вгору – він наче приклеєний у неї донизу, – це свідчить про те, що необхідне оперативне втручання ортодонта. Але часто буває так, що дитині досить важко підняти язичок; вона робить це з певним напруженням. У такому випадку підрізання не потрібне, але необхідне виконання спеціальних вправ для розтягування під’язикової зв’язки, які покаже вчитель-логопед (наприклад, клацати язичком, як конячка).

Як краще навчати дитину з вадами звуковимови читанню?

Дитину краще знайомити не з алфавітним позначенням букви (наприклад, „Же”, „еС”, „Ка”), а зі звучанням відповідного звука ([Ж], [С], [К] тощо). Це робиться для того, щоб дитина не почала читати слова з „призвуками”, наприклад: „же-у-ка” замість слова жук, що призведе до труднощів у навчанні читанню та порушення розуміння смислу прочитаного. У жодному разі не знайомте дитину з тією буквою, звук на позначення якої вона спотворює або не вимовляє взагалі. Дитині з порушеннями звуковимови потрібно більше часу для запам’ятовування графічного зображення букв, тож з нею буде доцільним:

• звернути увагу на положення органів артикуляційного апарату (язика, губ) при вимові певного звука та зафіксувати увагу на відповідній графемі (букві);
• виліпити букву, що вивчається, з тіста чи пластиліну, вигнути з тонкого дроту, викласти її з мотузочка, сірничків або лічильних паличок, намалювати її у вигляді того казкового героя, тваринки, предмета з близького оточення або пташки, на які схожа буква;
• впізнавати букви на дотик, коли дитина із заплющеними очима обмацує об’ємну пластмасову (виліплену, вишиту товстими нитками тощо) букву та називає її;
• виготовити та обвести трафарети букв, що допоможе також і в оволодінні навичками письма.

Дитина семи років розмовляла нормально. Хлопчик добре навчався в школі, гарно себе поводив. Після народження сестрички змінилася його поведінка та спотворилось мовлення – він „сюсюкає”, як маленький, став дратівливим та плаксивим. Що нам робити?

У хлопчика з’явилося мовленнєве порушення по типу функціональної дислалії, при якій неправильна звуковимова не обумовлена дефектами анатомічної будови мовнорухового апарату (язика, губ, піднебіння). Дислалія виникла у дитини за наслідуванням і має психологічну основу. У вашому випадку консультація логопеда не потрібна, проте обов’язковими є заняття з практичним психологом – своїм мовленням та поведінкою хлопчик звертає на себе увагу, акцентує, що він на рівні із сестрою потребує любові та турботи з боку батьків.

У дитини семи років з вадами звуковимови знижений слух. Чи потрібно їй займатися з логопедом?

Причин зниженого слуху дуже багато. Бажано зробити дитині аудіограму, щоб з’ясувати рівень порушення слухової функції, а також те, чи потрібно їй одягти слуховий апарат. Після висновку ЛОРа стане зрозумілим, потрібна дитині допомога логопеда чи сурдопедагога, а також те, в якій школі такій дитині краще навчатися.

Отже, шановні педагоги й батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного: навчити відрізняти правильну звуковимову від дефектної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас, удосконалити зв’язне мовлення, розвинути увагу, пам’ять, інтелект, підготуєте до успішного навчання у школі.

Матеріали із сайту www.logoped.in.ua