1. Нормалізація тонусу в артикуляційному апараті, мімічній мускулатурі і кінцівках:
а) підбір спеціальної пози, при якій спостерігається максимальне зниження тонусу і мінімальний вплив патологічних тонічних рефлексів в процесі мовного акту;
б) погойдування торса дитини і легкі поштовхи всіх кінцівок.
2. Розвиток і формування кінестетичного контролю:
а) формування кінестетичного слідового образу в артикуляційних м'язах: логопед своєю рікою відтворює певне положення мови і губ у дитини в залежності від артикуляції звуку;
б) масаж артикуляційної мускулатури за загальноприйнятою методикою і точковий масаж методом штопора.
3. Формування слухового контролю за вимовою і розвиток фонематичного аналізу:
а) ігри на вправи із звуконаслідування;
б) робота з розвитку фонематичного аналізу і синтезу за загальноприйнятими методиками.
4. Нормалізація пропріоцептивної дихальної мускулатури:
а) відпрацювання подовження видиху;
б) формування вміння затримувати дихання і регулювати силу і поштовх струменя, що видихається.
5. Формування мовного дихання поза фонацією:
а) постановка грудобрюшного дихання;
б) відпрацювання синхронного дихання з логопедом.
6. Формування синхронності мовного дихання і голосоподачи:
а) відпрацювання синхронного дихання на складах: АХ, УХ, ІХ;
б) відпрацювання голосоподачі при обопільному контролю руки дитини і логопеда при співі голосних А- - -, У- - -, І- - -
7. Корекція порушень звуковимови. Послідовність постановки і корекції порушень звуковимови залежить від локалізації підвищення тонусу в артикуляційному апараті і індивідуальних здібностей дитини до пристосування. В першу чергу ставляться ті звуки, при утворенні яких відповідні відділи мови і губ найменш спастичні. При постановці звуків необхідно спиратися на всі збережені аналізатори та використовувати вже відновлену функцію.